Адміністрація та колектив медичних працівників Тернопільського обласного клінічного перинатального центру «Мати і дитина» з глибокою повагою і доброю пам’яттю вшановують сьогодні Рижак Надію Василівну – видатного організатора акушерсько-гінекологічної служби Тернопілля, талановитого лікаря, віртуозного хірурга, вчителя і наставника, прекрасну світлу людину.

   8 жовтня 2018 року виповнилось 100 років із дня народження Надії Василівни. Вона народилась у багатодітній селянській сім’ї на Вінничині. В 1944 році закінчила Вінницький медичний інститут, спеціалізацію з акушерства та гінекології здобувала у Львіському медичному інституті. Вишкіл професійної майстерності Надія Василівна отримала в Олександра Юдимовича Лурьє (головного акушера-гінеколога Мінздраву УРСР, одного з визначних фахівців і організаторів акушерської допомоги в Україні в 40-50-х роках ХХ ст.).

   Протягом 5 років очолювала акушерську та педіатричну службу в Копичинецькій районній лікарні, де завдяки її наполегливій праці відкрили пологове відділення. В 1952–1953 роках Надія Василівна була призначена головним лікарем Тернопільського міського пологового будинку, доклала максимум зусиль, щоб лікувальний заклад став найкращим в області.

   У 1953 році Рижак Надія Василівна почала працювати головним акушером-гінекологом обласного відділу охорони здоров’я, перебуваючи на цій посаді до 1980 року. Завдяки її діяльності в нашій області жінки перестали народжувати вдома, чим було досягнуто безпечне розродження. Створено пологові відділення в районних, дільничних лікарнях, колгоспні пологові будинки, що було дуже актуально для повоєнних часів. Великим досягненням Надії Василівни сумісно з головним лікарем пологового будинку Іваном Андрійовичем Гладким стала організація виїзних бригад екстреної медичної допомоги. У роботі бригад брали участь і акушери-гінекологи, і анестезіологи, і неонатологи нашого закладу. Надавалась невідкладна акушерсько-гінекологічна допомога у найвіддаленіших куточках області. Надія Василівна особисто виїжджала на виклики в районні та дільничні лікарні, де навчала молодих лікарів, ділилась своїм багатим досвідом. Надія Василівна виховала плеяду фахівців акушерів-гінекологів, які гідно продовжували справу своєї наставниці.

   Їй у 1964 році присвоєно звання «Заслужений лікар України», в 1970 році нашу колегу нагороджено медаллю «За трудову доблесть», а в 1971 році – орденом Трудового Червоного Прапора. В 1972 році отримала знак «Відмінник охорони здоров’я», а в 1999 році – медаль «Захиснику Вітчизни».

   Надія Василівна прожила довге, щасливе життя. Її серце перестало битись 15 грудня 2012 року.

   Лікарі перинатального центру виховані на традиціях, заснованих Надією Василівною. Вважаємо за честь бути її послідовниками, учнями її школи.