V. 80-ті роки
В 1980 році головним лікарем пологового будинку призначено Данильченко Валентину Михайлівну, заступником головного лікаря з лікувальної роботи — Ловягіну Лідію Андріївну.
80-ті роки були особливі для лікувального закладу. З 1984 до 1985 року відбувалось будівництво адміністративного корпусу та капітальний ремонт акушерського корпусу. Весь цей час акушерські відділи пологового будинку були розміщені в одному з корпусів Обласної психоневрологічної лікарні. Швидким і якісним завершенням будівельних робіт наш колектив великою мірою зобов’язаний «шефу» нашого закладу тих часів ВО «Тернопільський комбайновий завод» та його керівництву, також особисто Данильченку Михайлу Григоровичу.
Урочисте відкриття оновленого пологового будинку відбулось в травні 1985 року. В підготуванні корпусів до роботи брав участь весь колектив.
В 1980-х роках до колективу пологового будинку були прийняті молоді талановиті спеціалісти:
лікарі акушери-гінекологи: —
- Куценко Віктор Васильович (чинний головний лікар);
- Якимчук Валентина Дмитрівна (чинний начмед),
- Костик Ніна Кирилівна (завідувач почергово всіх відділів стаціонару),
- Кравцова Людмила Олександрівна (завідувач почергово майже всіх відділів стаціонару),
- Крамар Ольга Степанівна,
- Басистюк Дзвеніслава Василівна,
- Господарисько Володимир Васильович (завідувач почергово майже всіх відділів стаціонару),
- Коваленко Наталія Іванівна,
- Кородюк Людмила Іванівна;
лікар-неонатолог:
- Семків Наталія Петрівна (в 1995–1997 р. р. завідувач відділу новонароджених);
анестезіологи:
- Кот Андрій Андрійович,
- Горчеєв Анатолій Михайлович.
В 1985–1997 роках завідувачем кафедри акушерства та гінекології працював Франчук Анатолій Юхимович. Його докторська дисертація присвячена лікуванню запальних захворювань внутрішніх статевих органів жінок. Анатолій Юхимович підготував 15 кандидатів медичних наук, серед яких не тільки працівники медичного університету, а також практичні лікарі акушери-гінекологи пологового будинку (Стебло П.Й., Куценко В.В., Багній Н.І., Колочун Г.В., Забокрицький А.В.), а також 2 докторів медичних наук (Бойчук А.В., Хміля С. В.).
Як зазначалось раніше, наш заклад завжди був на передових позиціях у впровадженні нових досягнень медичної науки. В 80-х роках Тернопільський пологовий будинок став не лише першопрохідцем, але й безперечним лідером у застосуванні епідуральної анестезії як в Тернопільській області, так і в усій Україні. Знову з різних регіонів Радянського Союзу прибували для навчання лікарі-анестезіологи, також наші фахівці відряджались в інші республіки для праці та обміну досвідом. Наприклад, Кот Андрій Андрійович — в Узбекистан.
З кожним роком зростала кількість пологів, найвищий рівень в 1986 році — 3096. Також відповідно збільшилась кількість кесарських розтинів – від 200 до 300 операцій на рік. Однак, відсоток оперативних розроджень був відносно невисокий — в межах 6–8% (в наш час 20–21%). Проте, відносно частіше використовували оперативний метод розродження «акушерські щипці» — в 1,3% пологів (в наш час приблизно 0,3% пологів). Передчасних пологів 4–5% (в наш час 6–9,5% — кількість збільшилась за рахунок переведення в категорію передчасних пологів закінчення вагітності в термінах 22–27 тижнів, що раніше вважалось пізніми викиднями). В 80-х роках знизився пологовий травматизм, материнська смертність.
Підвищувався рівень оперативної активності в гінекології, щороку кращою ставала оперативна техніка хірургів. Також змінились принципи ведення післяопераційного періоду. Впроваджена рання активізація хворих, завдяки чому була суттєво зменшена смертність після гінекологічних операцій від тромбоемболічних ускладнень.
Крім того, використовувались в повсякденній роботі в 1980-х роках нові технології, втілено в практику 38 раціоналізаторських пропозицій.
З 1985 року почав працювати перший в Україні кабінет ультразвукової діагностики (лікар Беднягіна Леора Петрівна). Введення УЗД при вагітності дало можливість діагностувати несумісні з життям вроджені вади розвитку плода, в термінах, допустимих для переривання вагітності. Тобто, з’явився резерв зменшення перинатальної смертності від вроджених вад розвитку. Беднягіна Леора Петрівна була досвідченим акушером-гінекологом, з 1980 до 1985 року завідувала жіночою консультацією. В 1985 році пройшла в Москві відповідну підготовку і почала працювати на першому апараті «Toshiba» (виробництво Японія), який пологовий будинок отримав як гуманітарну допомогу. В 1989 році відкрито відділ пренатальної діагностики.
Великий крок вперед здійснено в неонатологічній службі. З 1 вересня 1988 року відкрито цілодобовий пост неонатологів. Це значною мірою підняло рівень допомоги немовлятам, оскільки під час кожних пологів був тепер присутній неонатолог. На роботу в пологовий будинок прийнято 4 молодих спеціаліста:
- Васьковець Світлану Захарівну (чинна завідувач неонатологічного відділу з 1997 року),
- Кучер Ірину Іванівну,
- Рибака Олега Михайловича,
- Хоромську Олену Леонідівну.
Завідувачем неонатального відділу 1982 до 1995 року була Іщенко Лідія Іванівна.
З 1995 до 1997 року — Семків Наталія Петрівна.
Головний лікар Данильченко Валентина Михайлівна за роки керівництва зробила великий внесок в розвиток нашого закладу. За свою плідну працю отримала нагороди:
- в 1976 році орден Знак Пошани,
- 20 серпня 1986 року указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджена орденом Трудового Червоного Прапору;
- 18 листопада 1991 року одною з перших медиків незалежної України отримала звання «Заслужений лікар України».